Юридичний сектор

Рада Європи прийняла Конвенцію про доступ до офіційних документів. Таке рішення було ухвалене під час засідання 27 листопада 2008 року. Конвенція – це перший міжнародний документ обов’язкової дії, який закріплює механізм захисту права на доступ до інформації. Обов’язковою для України названа Конвенція стане тільки після її ратифікації Верховною Радою України шляхом прийняття відповідного закону про ратифікацію.

Про те, як створювався Порядок та, як здійснювати громадську експертизу, розповідають автори Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади.

Чи має право орган влади відмовляти у задоволенні інформаційного запиту на підставі того, що дані опубліковані деінде?

В попередній статті «Неоднозначне враження», присвяченій судовій практиці по справах про спростування інформації, ми звернули увагу читачів на суперечливість практики вирішення спорів щодо інформації, викладеної в заявах, скаргах та інших документах, звертаючись із якими громадяни намагаються захистити свої права. На даній проблемі необхідно зупинитися детальніше, зважаючи на її масштаби.

В настоящей работе предпринимается попытка проанализировать опыт учреждений, созданных для надзора за соблюдением Европейской конвенции по правам человека, по такому аспекту диффамационного законодательства, как разграничение между фактом и мнением.

З 2003 року українське законодавство містить термін «суспільно значуща інформація», тобто така, яка є «предметом громадського інтересу». Цей термін згадано двічі: в частині 11 статті 30 Закону України «Про інформацію» та в частині 3 статті 47-1 того ж Закону, причому у зв’язку з можливим поширенням конфіденційної інформації без згоди її власника.

Інтерв’ю як журналістський жанр передбачає запитання журналіста та відповіді особи – це загальновідомо і зрозуміло. Але з правової точки зору термін «інтерв’ю» викликає плутанину.

Наполегливість з боку держави у залякуванні журналіста відповідальністю за порушення «таємниці слідства» (зокрема у резонансній історії з допитом Сергія Лещенка) змушують вдатися до аналізу – що саме, згідно з чинним законодавством України, є такою таємницею і які негаразди можуть впасти на голову особи, яка її порушила.

Медіа-підприємство має право створити власний «Перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю».

Правда, як кажуть, у кожного своя. Але відверта неправда, або, як каже дехто, брехня – завжди однакова. Ми ж із вами люди освічені, тому будемо говорити про відповідність певних відомостей реальним фактам, подіям і явищам, тобто про достовірність або недостовірність інформації.

Типовий приклад допоможе обрати успішну стратегію побудови стосунків з джерелом інформації, якщо це джерело порушує законне право на доступ до інформації. Пошук такої стратегії часто зумовлений тим, що на ЗМІ вчиняють тиск. У даному випадку суди першої та апеляційної інстанції винесли рішення не на користь редакції.

Обов’язок органів влади оприлюднювати офіційну інформацію – що, кому і як. А як щодо іншої інформації органів влади? Чи існує позитивний обов’язок оприлюднювати інформацію?