Володимир Торбіч: «Після скарг та регулярного надсилання запитів більшість починає надавати відповіді у 10-ти денний строк»

Редакторський портал: Розкажіть коротко про себе – чого Ви досягли у житті, і як сталося, що Ви вирішили професійно займатися розслідувальною журналістикою? Чому саме нею?

В. Т.: Якщо коротко: я – журналіст. П’ять років тому, 14 лютого, вийшла моя перша стаття в професійній пресі. Після того працював у різних рівненських і одній волинській газеті, координував діяльність Рівненського прес-клубу і, зрештою, заснував разом з колегами у червні 2006 року Рівненську обласну правозахисну громадську організацію «Агентство журналістських розслідувань». З лютого 2007-го ми почали виконувати проект, підтриманий Фондом «Відродження», який передбачав створення серії телевізійних програм-розслідувань на місцевому телеканалі «Рівне 1». В ході проекту, у квітні 2007-го ми заснували інформаційне агентство (ІА «Рівненське агентство журналістських розслідувань»), яке й було виробником програм. Через півтора роки проект закінчився (всього було створено 13 програм, в середньому на 20 хвилин кожна) і ми, з колегами, почали готувати газетні розслідування. Частину з них фінансує антикорупційний проект «Гідна Україна» і Данська асоціація журналістів-розслідувачів, частину робимо на ентузіазмі та гонорарах «Рівненської газети», з якою зараз співпрацюємо.

Чому почав займатися журналістськими розслідуваннями? Очевидно, все почалося з дитинства. Читав правильні книжки, дивився правильні мультфільми J… Мабуть, батьки і шкільні вчителі виховували правосвідомим. В підлітковому віці мріяв стати адвокатом, і ніяк не міг зрозуміти, чому існує приказка: «Бреше, як адвокат» J. Вже тепер, після десятка розслідувань, зрозумів влучність цієї приказки.

Власне, бажання професійно виконувати свою роботу і докопуватись до суті справи, а не писати поверхово, привело до занять розслідуваннями. Незважаючи на кілька спроб, юристом я так і не став. Отримав учительську історико-філологічну освіту.

Р.П.: А з чого починалося ІА „Рівненське агентство журналістських розслідувань”?

В. Т.: В 2006-му році ми починали як громадська організація, а у 2007-му заснували інформаційне агентство. Коли засновували громадську організацію, конкретних планів як розвиватись далі не було, було тільки бажання займатись розслідуваннями.

Найбільша проблема, яка виникла після створення інформагентства, – пошук персоналу. З десяти журналістів, до яких я почергово звертався, як до тих, які б могли працювати в цьому жанрі, до роботи приступив один, який потім залишив цю справу. Інші – планували цим займатись (принаймні на словах), але так і не почали. Їхній основний аргумент – немає часу. Але як на мене – просто не було достатнього бажання, хоча кошти, які отримують журналісти-розслідувачі в «Агентстві», зараз вдвічі-втричі більші, ніж зарплата газетного репортера в Рівному. Але якщо журналіст хоче займатися розслідуваннями, першим стимулом має буди задоволення від самої роботи і бажання нею займатися – а лише потім гроші. Якщо ж на першому плані гроші, краще за це не братися. Загалом не кожен, хто працює журналістом готовий займатись розслідуваннями.

Р.П.: Скільки людей сьогодні працює в ІА „Рівненське агентство журналістських розслідувань”?

В. Т.: Сьогодні на постійній основі в «Агентстві» працює троє – я, як пишучий редактор, та двоє журналістів. Час від часу в нас проходять стажування студенти, які хочуть займатися розслідуваннями. Один з журналістів прийшов до нас із молодіжної громадської організації. Людина з активною життєвою позицією і з бажанням займатись журналістикою. Пройшов кілька тренінгів, попрактикувався і нормально працює.

Р.П.: Де ви знаходите гроші для проведення розслідувань?

В. Т.: 85% нашого фінансування – це грантові кошти. Ми свого часу отримували підтримку від Міжнародного фонду «Відродження», працювали й працюємо з антикорупційним проектом «Гідна Україна». На окремі розслідування отримуємо підтримку від Данської асоціації журналістів-розслідувачів. Регіональний медіа-бізнес поки що не здатний утримувати такі структури, або адекватно оплачувати нашу роботу. Хоча інколи ми робимо невеликі місцеві розслідування за свої ресурси плюс гонорар газети, якщо маємо замовлення, або зіштовхуємось із проблемою про яку не можна не написати.

Р.П.: Про яке замовлення йдеться? Чи може взагалі робота розслідувальника бути кимось «замовленою»?

В. Т.: Замовлення розслідування для інформагенції чи журналіста може робити тільки ЗМІ, керуючись суспільною важливістю теми, цікавістю для читачів (глядачів), з дотриманням всіх етичних і професійних стандартів.

Р.П.: Як очолюване вами агентство будує відносини з редакціями? На яких засадах вони отримують ваш інтелектуальний продукт? Чи дорого він коштує, наскільки ексклюзивні права мають редакції на ваші статті?

В. Т.: Як вже казав, поки що 85% нашого фінансування – це грантові кошти. З одного боку ми розуміємо, що таке фінансування не вічне, з іншого – саме завдяки грантам можемо бути по-справжньому незалежними (ні від влади, ні від приватного власника, а грантодавці не вказують як нам і про що/про кого писати). На майбутнє ми маємо кілька ідей самоокупних проектів, а поки що наші розслідування публікуємо у «Рівненській газеті», наразі вона має ексклюзивне право публікувати розслідування Рівненського агентства журналістських розслідувань. В інтернеті наші розслідування можна прочитати на інтернет-версії «Рівненської газети» http://gazeta.rv.ua, на інформпорталі Рівненського агентства журналістських розслідувань (який ще не працює на повну силу) www.4vlada.com, та, в дещо обрізаному варіанті, на рівненському порталі www.ogo.ua.

Р.П.: Чи є у Вас редакційний план? Скільки розслідувань агентство проводить в місяць?

В. Т.: По плану на трьох чоловік ми маємо робити три розслідування в місяць. Але виходить так рідко, адже часто вивчаємо якісь широкі теми. Розслідування це та річ, якій спішка завжди шкодить.

Р.П.: Де Ви шукаєте теми для нових розслідувань?

В. Т.: Дивимось у якій галузі «підвищена температура» і з’ясовуємо її причини. А оскільки в Україні не існує жодної сфери, де немає порушень і «наривів», то тем завжди вистачає. А ще теми розслідувань пропонують самі читачі. Також буває, що візьмешся за одну тему, а з неї випливає ще одна чи навіть кілька.

Р.П.: Над чим зараз працює ІА „Рівненське агентство журналістських розслідувань”?

В. Т.: Зараз ІА „Рівненське агентство журналістських розслідувань” працює переважно над газетним форматом розслідувань. Щодо тем: порушення ЖЕКами прав споживачів, правомірність шкільних «благодійних» внесків і подарунків учителям, порушення прав інвалідів, зловживання чиновників та правоохоронців тощо.

Р.П.: Чи плануєте ви працювати не лише з рівненськими редакціями?

В. Т.: Планую, але поки що не робив якихось відчутних кроків, щоб це втілити. Наскільки я цікавився, загальноукраїнським виданням, в першу чергу, потрібні скандали (бажано з криміналом) і резонансні для України матеріали (в тому числі і розслідування). Їм цікаво, наприклад, як могло статись, що в лікарні померла внучка депутата, щось про маніяків (бажано серійних), педофілів тощо. Хоча ми в першу чергу займаємось соціальними і антикорупційними розслідуваннями, без проблем можемо робити (було що й робили) кримінальні, але нас поки що не влаштовує гонорар, який ми можемо отримати за цю роботу (принаймні в тих українських газетах, котрими ми цікавились).

Р.П.: Як ви підвищуєте цінність та попит на ваші публікації? Можливо, ви привертаєте увагу контролюючих органів та профільних недержавних організацій до проблем, висвітлених у цих публікаціях, або вчиняєте інші дії?

В. Т.: Цінність та попит на наші розслідування цілком залежать від професіоналізму їх виконання. Якщо звичайний газетний репортер часто через рутину різних матеріалів не має достатньо часу, щоб повноцінно вивчити тему, добре дослідити подію, зустрітись із десятком свідків, переглянути сотню документів, то ми цей час маємо. До того ж ми працюємо командою – троє (точніше зараз двоє з половиною J, оскільки журналістка, мій помічник і водночас дружина приділяє частину часу шестимісячному сину і громадській роботі). Час від часу з нами працюють ще кілька стажерів-студентів.

Увагу влади і контролюючих органів до тем, які розслідуємо, окрім самих публікацій, привертаємо, мабуть, інформаційними запитами, зверненнями до них (наприклад, правоохоронці, згідно із законом, можуть відреагувати на публікацію про певні правопорушення, а якщо є звернення, то вони не просто можуть, а зобов’язані реагувати), організовували раз прес-конференцію. Наразі плануємо звернутись до громадських організацій з проханням підтримати пропозиції до керівництва міста, напрацьовані внаслідок розслідування теми про шкільні батьківські внески.

Р.П.: Які головні переваги купівлі матеріалів розслідувань саме у вас – чому редакції вигідніше купити матеріал у вас, аніж в іншому місці (чи доручити його підготовку своєму журналісту, в рамках його штатних обов’язків)?

В. Т.: Є майстри «на всі руки» і є фахівці у певній галузі. І ті й інші затребувані. Але якщо хірург більше часу проводить в операційній і щодня робить операції, то при потребі хірургічного втручання ви навряд чи звернетесь до терапевта. Це щодо того, чому краще редакції замовити матеріал в «Агентства», аніж забирати час у власного репортера. Тим паче, що не кожній редакції по кишені тримати власного «хірурга». А щодо того чому у нас, а не в іншому місці – тому що іншого місця, на жаль, немає (принаймні на місцевому рівні). Журналістські розслідування не надто поширений в регіоні жанр.

Р.П.: Яким чином ви підвищуєте професіоналізм ваших співробітників? Яким чином покращуєте глибину та якість змісту матеріалів, які готує ІА?

В. Т.: «Учиться, учиться и учиться, это лучше, чем работать, работать и работать» J. Журналісти «Агентства» відвідали не один тренінг, при можливості відвідують семінари і займаються самоосвітою. Власне, як говорив американський громадський діяч Малкольм Ікс, будь-яка освіта є самоосвітою. А загалом, найкраще навчання – це практика.

Р.П.: Як саме ви долаєте головні перешкоди у роботі професійного розслідувальника – (а) брак коштів, (б) інформаційну закритість багатьох джерел, (в) тиск з боку тих, чия діяльність розслідується?

В. Т.: (а) Брак коштів на 85 відсотків покриваємо за допомогою підтриманих грантів.

(б) Інформаційна закритість – це наразі найбільша проблема, з якою ми стикаємось під час розслідувань. Допомагають нам долати її, в першу чергу, юристи Української асоціації медіа-юристів. Ми постійно з ними консультуємось. «Агентство» за останній рік надіслало інформаційних запитів, мабуть, більше ніж усі рівненські ЗМІ разом за кілька років. Ми намагаємося контролювати кожен запит, і якщо вчасно не надходить відповідь – відразу, згідно із законом, пишемо скарги (в прокуратуру, в інші правоохоронні органи, до вищого керівництва) і слідкуємо за тим, щоб на них також відповіли. Якщо не задовольняють скарги, і для нас це принципово, можемо звернутися із судовим позовом. Так, завдяки Асоціації медіа-юристів, і зокрема Олександру Бурмагіну, ми в грудні 2008-го виграли в суді справу проти міського Управління земельних відносин, керівництво якого не хотіло оприлюднювати списки громадян, які претендують на безкоштовне отримання земельних ділянок в Рівному. До речі, суд тривав один день. Зараз йде до того, що, можливо, доведеться судитись із місцевим паспортним столом, який теж неправомірно приховує один офіційний документ. Якщо місцеві службовці, у більшості, вже звикли, що не відповідати нам – це створювати додаткові проблеми собі, то коли доводиться звертатись за коментарями до чиновників з міністерств – у 90% звернень – повний ігнор. Складається враження, що у Рівному більше поважають закон, ніж у Києві. Цю проблему ми намагаємось вирішувати за допомогою звернень до народних депутатів, які надсилають депутатський запит. Більшість журналістів не користуються часто інформаційними запитами. Причина – довго чекати відповідь. Для себе ми визначили принципову мету: навіть якщо інформація із запиту «вже запізнилась», ми все одно добиваємось відповіді на нього. Можливо, це швидше виховна мета: якщо є запит і закон гарантує відповідь, то відповідь має бути обов’язково.

Ось приклад як це діє. У 2007 році на наші запити дали відповідь менше половини ЖЕКів, до яких ми зверталися, частина не відповіла, частина відповіла, що не надасть. Ті, що дали відповідь, у більшості надавали її в місячний строк. Після скарг в прокуратуру, надсилання інших запитів у ЖЕКи і Управління ЖКГ вже у 2008 році всі ЖЕКи давали відповіді на всі надіслані запити, більшість надавала відповідь у 10-ти денний строк.

(в) Тиск з боку тих, чия діяльність розслідується, здійснювався лише психологічний, і таке відбувається нечасто. Наприклад, телефонують знайомі, що, мовляв, їм на мене поскаржились їхні знайомі, які фігурують в матеріалі. Або, з останнього, начальник одного з ЖЕКів досить емоційно передав через журналіста, що судитиметься зі мною. Оскільки ніяких конкретних спростувань фактів не було, я розцінюю це як спробу «залякати судом, щоб не хотілось писати про те чи інше».

Р.П.: За рахунок чого, на вашу думку, ви зможете розвинути своє агентство до рівня великого центру постачання розслідувальних матеріалів на ринок?

В. Т.: Такий центр можна розвинути тільки за рахунок ринку. Якщо ринок потребуватиме цього – всі напрацювання для зміцнення такого центру є.

Р.П.: Що б Ви порадили молодому журналісту, який хоче займатися розслідуваннями? Які якості для цього потрібно мати?

В. Т.: По-перше, його має цікавити сама робота, як кажуть, мають «блищати очі». Друге – він має бути чесним, справедливим і мати бажання докопуватись до правди. Третє – має не боятись конфліктних ситуацій адже, як правило, кожне розслідування стосується якогось конфлікту чи правопорушення. Дуже добре, щоб журналіст-розслідувач мав високі моральні якості, які допомагатимуть йому не продаватись і дотримуватись інших етичних стандартів.

Р.П.: Що ви знаєте про роботу «Редакторського порталу»? Чим він корисний для вас? Що б ви просили нас змінити (додати, покращити, прибрати)?

В. Т.: Редакторський портал відвідую, читаю інтерв’ю з колегами, з власниками ЗМІ, дивлюсь приклади розслідувань, читаю інші матеріали. Варто було б додати більше прикладів журналістських розслідувань, особливо українських регіональних видань. Часто проблеми бувають загальними для різних регіонів і цікаво та корисно подивитись, як їх висвітлюють інші журналісти.

Інформація - http://redactor.uapp.org/

	SELECT item_id, item_file, item_parent,
	item_title_uk AS item_title 
	FROM 
	WHERE item_parent='204' AND item_vsbl='1'
	ORDER BY item_title_uk ASC